КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ :

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Щербаковська Ксенія Олександрівна

УДК 343.977

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ

Спеціальність: 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Волобуєв Анатолій Федотович

Харків – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ………………………………………………...…………………………..10
1.1. Поняття криміналістичної характеристики торгівлі дітьми та її
зв’язок з кримінально-правовою характеристикою..……..…...…………..10
1.2. Характеристика особи потерпіло-го…………........................................16
1.3. Характеристика особи злочин-ця.............................................................22
1.4. Характеристика способів торгівлі дітьми та слідів злочину……....…28
Висновки до Розділу 1………………………………………………………47
РОЗДІЛ 2. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ…………………………………………………………………………….51
2.1. Типовий перелік документів про обставини, що необхідно
встановити на початковому етапі розслідуван-ня.........................................51
2.2. Типові слідчі ситуації початого етапу розслідування..........................69
2.3. Планування і організація розслідуван-ня................................................89
Висновки до Розділу 2………………………………………………………97
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ ДІЙ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ.........................................102
3.1. Організація затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину ....102
3.2. Тактичні особливості допиту підозрюваних, потерпілих,
свідків………....………………………….…………………………............113
3.3. Особливості проведення обшу-ків….....................................................132
3.4. Особливості призначення судових експертиз……….……................141
Висновки до Розділу 3……………………………………………………..151
ВИСНОВКИ………………………………………………………….……157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...………………….…………164
ДОДАТКИ………………………………………………………….………187

ВСТУП

Актуальність теми. З визнання на конституційному рівні пріоритету зага-льнолюдських цінностей, насамперед життя, свободи, здоров’я, честі та гідності людини випливає, що захист прав і законних інтересів особистості є однією з основних функцій держави. Захист прав людини розпочинається з дотримання прав дітей, які внаслідок своїх фізичних і розумових особливостей є незахище-ним та вразливим для злочинів соціальним прошарком суспільства. Особливої уваги в цьому аспекті потребують питання адекватності кримінально-правової охорони прав дітей від такого суспільно небезпечного явища, як торгівля людь-ми.
Згідно зі статистичними даними МВС України, кількість кримінальних справ, порушених за ст. 149 КК України «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини», та потерпілих дітей становила: у 2006 р. – 376 (55), 2007 р. – 359 (52), 2008 р. – 322 (37), 2009 р. – 279 (42), 2010 р. – 257 (41), 2011 р. – 211 (12), 2012 р. – 192 (16) . Законодавством передбачено посилену кримінальну відповідальність за відповідні дії щодо малолітніх і неповнолітніх осіб (дітей).
Проблеми запобігання торгівлі людьми висвітлено в кримінально-правовому, кримінологічному й криміналістичному аспектах у працях таких учених, як: С.Р. Абрамова, Н.М. Ахтирська, О.М. Бандурка, В.І. Борисов, Н.О. Гуторова, Т.А. Денисова, С.Ю. Журавльов, В.М. Куц, Т.А. Пазинич, О.О. Телічкін, О.А. Удалова, І.А. Шваб, М.П. Шруб, С.С. Яценко та ін. Пробле-ми розслідування окремих видів злочинів традиційно розглядають у межах окремих криміналістичних методик, кількість яких останнім часом зросла. Зок-рема, на цій ниві плідно працювали й працюють такі відомі правознавці, як: Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, В.Д. Берназ, А.Ф. Волобуєв, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, Є.Д. Лук’янчиков, М.В. Салтевський, В.М. Стратонов, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько та багато інших.
Питанням, пов’язаним із розслідуванням торгівлі людьми, присвячені ди-сертаційні роботи українських науковців: В.О. Іваненка (2000 р.), Я.Г. Лизогуба (2002 р.), Н.В. Плахотнюка (2002 р.), Т.В. Возної (2003 р.), В.А. Козака (2003 р.), К.Б. Левченко (2003 р.), А.М. Орлеана (2003 р.), В.В. Пясковського (2004 р.), В.М. Підгородинського (2005 р.), О.В. Святуна (2005 р.). У них розк-рито кримінологічні, кримінально-правові, міжнародно-правові, організаційно-правові та криміналістичні аспекти запобігання торгівлі людьми, переважно жін-ками з метою їх сексуальної експлуатації. Разом з тим, поза увагою дослідників залишись проблеми розслідування торгівлі дітьми. Аналіз слідчої практики сві-дчить, що розслідування торгівлі дітьми в Україні пов’язане з низкою серйозних труднощів. Так, 98% опитаних слідчих і працівників оперативних підрозділів МВС України вважають, що розслідування торгівлі дітьми має суттєві особли-вості, пов’язані з особою потерпілого та способами вчинення злочинів, а 87% респондентів вказують на необхідність розробки окремої криміналістичної ме-тодики розслідування цих злочинів.
Для належного науково-методичного забезпечення діяльності органів до-судового розслідування щодо розслідування торгівлі дітьми необхідно прове-дення подальших наукових пошуків та розробки відповідних рекомендацій. Ва-жливим теоретичним підґрунтям зазначеного є формування криміналістичної характеристики цих злочинів та формулювання основних положень їх розсліду-вання з урахуванням вікових особливостей потерпілих. Саме цим зумовлена ак-туальність роботи, її теоретичне та практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ція виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Харківського націо-нального університету внутрішніх справ та ґрунтується на основних положен-нях наказу МВС України «Перелік пріоритетних напрямів наукового забезпе-чення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років» від 29.07.2010 р. № 347 (п. 39 додатка 6). Тема дослідження відповідає п. 6.5.6 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національно-го університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр., схвалених вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 10 від 29.12.2010 р.).
Тема дисертації затверджена вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 7 від 24.06.2009 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні ос-новних елементів криміналістичної характеристики торгівлі дітьми та розроб-ленні основних методичних положень і рекомендацій щодо розслідування цих злочинів.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– визначити зміст та місце криміналістичної характеристики торгівлі діть-ми для формування основних положень методики розслідування цих злочинів;
– проаналізувати основні групи дітей, які стають жертвами злочинів, за-пропонувати їх класифікацію залежно від віку та правового становища;
– охарактеризувати та класифікувати осіб, які вчиняють злочин, залежно від виконуваних функцій при торгівлі дітьми і їх соціального становища;
– виокремити та описати типові способи торгівлі дітьми;
– узагальнити типові сліди, характерні для здійснення окремих операцій при торгівлі дітьми;
– запропонувати перелік документів, у яких відображено обставини, що необхідно встановити на початковому етапі;
– визначити типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування торгі-влі дітьми й сформулювати рекомендації щодо діяльності слідчого;
– охарактеризувати особливості планування та організації розслідування торгівлі дітьми;
– установити особливості проведення окремих слідчих (розшукових) дій при розслідуванні торгівлі дітьми.
Об’єкт дослідження – комплекс суспільних відносин, що виникають у процесі злочинної діяльності, пов’язаної з торгівлею людьми, та діяльності ор-ганів досудового розслідування щодо розслідування цих злочинів.
Предмет дослідження – криміналістична характеристика та основні по-ложення розслідування торгівлі дітьми.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи ста-новлять загальний діалектичний метод наукового пізнання дійсності, на підставі якого всі явища досліджено у взаємозв’язку, в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, а також інші наукові методи дослідження: методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія тощо) – для вдосконалення понятій-ного апарату, при дослідженні нормативних актів, матеріалів кримінальних про-ваджень, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, що стосуються пред-мета дослідження; історико-правовий метод – при аналізі розвитку криміналіс-тичних знань щодо проблемних питань методики розслідування торгівлі людь-ми, побудови криміналістичних класифікацій тощо (підрозділи 1.1., 1.4., 3.3.); порівняльно-правовий метод – при дослідженні нормативно-правових актів, на-укових концепцій, положень, що стосуються предмета дослідження (підрозді-ли 1.2., 1.3., 2.1.); системно-структурний метод – при формуванні криміналіс-тичної характеристики торгівлі дітьми, визначенні зв’язків між її окремими еле-ментами, розгляді типових слідчих ситуацій, зв’язків між окремими слідчими діями (підрозділи 1.3., 2.2., 3.2.); соціологічний метод – при проведенні опиту-вання слідчих та працівників оперативних підрозділів органів внутрішніх справ (підрозділи 2.1., 2.3., 3.1.); статистичний метод – при узагальненні статистич-них даних МВС України, матеріалів кримінальних проваджень та результатів опитування.
Нормативною базою дослідження є положення Конституції України, кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство України, Закони Укра-їни «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організацій-но-правові основи боротьби з організованою злочинністю», накази МВС України, що стосувалися предмета дослідження.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі кримінології, кримінального та кримінального про-цесуального права, криміналістики, юридичної психології, оперативно-розшукової діяльності, а також інших галузей наукових знань, що стосувалися проблем протидії й розслідування торгівлі людьми.
Емпіричну базу дослідження становлять: результати узагальнення 136 кримінальних проваджень про злочини, порушені за ст. 149 КК України «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини» (2007–2012 рр.); результати анкетування 52 слідчих та 60 працівників оперативних підрозділів органів внутрішніх справ, які мали досвід роботи з розкриття та розслідування злочинів вказаної категорії; результати аналізу опублікованих матеріалів слідчої практики; дані статистичних звітів і аналітичні матеріали правоохоронних орга-нів та судів, що стосувалися досліджуваної проблематики, за 2005–2012 рр.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на монографічному рівні визначено основні елементи криміналістичної характери-стики торгівлі дітьми й сформульовано методичні положення щодо розсліду-вання цих злочинів. При цьому отримано результати, які характеризуються нау-ковою новизною, зокрема:
уперше:
– запропоновано використовувати в криміналістичній характеристиці кла-сифікацію дітей-потерпілих за віковими особливостями (діти від народження до 18 років поділені на сім груп), а також за правовим становищем (наявністю або відсутністю факту реєстрації народження), що дає змогу встановити їх законо-мірний зв’язок з особою злочинця та способами торгівлі;
– сформовано типовий перелік документів про обставини, що необхідно встановити на початковому етапі розслідування торгівлі дітьми і які забезпечу-ють ефективність подальшого розслідування;
– визначено типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування зале-жно від характеру вихідної інформації про торгівлю дітьми, а саме: а) досудове розслідування розпочато після самостійного виявлення слідчим, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (ознаки торгівлі дітьми встановлені внаслідок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або виявлені під час розслідування інших злочинів); б) досудове розслідування розпочато у зв’язку із заявою потерпілих, їх закон-них представників чи інших громадян або повідомленням посадових осіб;
удосконалено:
– окремі ознаки особи злочинця (продавця, покупця, посередника) залеж-но від класифікаційної групи дітей-потерпілих і способів вчинення злочину;
– поняття способів торгівлі дітьми, які зумовлені цілями експлуатації (сек-суальна, трудова, жебрацтво, вилучення внутрішніх органів, незаконне усинов-лення (удочеріння), примусове виношування й народження дітей – торгівля не-мовлятами, які ще не народилися): купівля-продаж дитини; обмін дитини на майно; надання дитини на якийсь час для експлуатації за грошову винагороду; передача дитини в рахунок погашення боргу або виконання іншого зо-бов’язання; надання малолітнього в тимчасове користування за плату;
– зміст характерних речових, документальних та ідеальних слідів, які ви-значаються особливостями дитини, суб’єкта злочину, способом і метою прода-жу;
– особливості планування та організації розслідування торгівлі дітьми;
дістали подальшого розвитку:
– криміналістична характеристика торгівлі дітьми як інформаційна модель злочинів та основа для формування основних положень методики їх розсліду-вання, що включає відомості про особу злочинця, потерпілого, способи вчинен-ня злочинів і їх сліди;
– організаційно-тактичні засоби проведення затримання особи, підозрюва-ної в торгівлі дітьми, допитів підозрюваних, потерпілих і свідків, обшуків, приз-начення судових експертиз.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сфор-мульовані в дисертації положення й рекомендації можуть бути використані в:
– правотворчості – при вдосконаленні нормативно-правового регулю-вання розслідування злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми;
– практичній діяльності – слідчими органів внутрішніх справ України (акт впровадження слідчого управління Головного управління МВС України в Харківський області від 20.06.2012 р. – див. Додаток В) при виявленні та розс-лідуванні злочинів, пов’язаних з торгівлею дітьми;
– науково-дослідній сфері – як основа для подальшої розробки та вдосконалення методик розслідування торгівлі людьми;
– навчальному процесі – при викладанні спецкурсу «Розслідування торгів-лі людьми» у вищих навчальних закладах (акт впровадження в навчальний про-цес Харківського національного університету внутрішніх справ від 11.05.2012 р. – див. Додаток Г) і закладах підвищення кваліфікації працівників правоохорон-них органів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації допові-далися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, 2010–2011 рр.), «Дізнання та досудове слідство в ОВС: сучасний стан та шляхи удосконалення» (м. Харків, 2010 р.), «Теорія та практика кримі-нального судочинства» (м. Харків, 2011 р.), «Проблеми реформування криміна-льно-процесуального та кримінального законодавства України» (м. Харків, 2011 р.), «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 2011–2012 рр.), «Сучасні проблеми правового, економічного та соці-ального розвитку держави» (м. Харків, 2012 р.), а також на науково-практичному семінарі «Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Харків, 2011 р.).
Публікації. Основні результати дослідження відображені у 14 публікаціях, з яких 5 – статті в наукових фахових виданнях України, 9 – ма-теріали конференцій і семінару.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі стосовно криміналістичної характеристики торгівлі дітьми, що виявляється в розробці системи наукових положень і методичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності розслідування цих злочинів. Найбільш важливі результати дослідження відображено у таких висновках:
1. Криміналістична характеристика торгівлі дітьми виконує важливу функцію у структурі методики розслідування – вона використовується як інформаційна модель злочинів, з урахуванням особливостей якої повинні формуватися положення щодо їх розслідування. Її особливістю є те, що вона тісно пов’язана з кримінально правовою характеристикою торгівлі людьми. Диспозиція і примітка ст. 149 КК України містить вказівку на низку криміналістично значущих елементів: людину, як об’єкт торгівлі; способи (елементи діяльності по підготовці та вчиненню злочину); мету злочину; можливі наслідки (сліди) злочину. Зважаючи на особливості складу злочину торгівлі людьми, де окремо виділяється спеціальний суб’єкт – малолітні і неповнолітні особи (об’єднуються поняттям «діти»), криміналістична характеристика повинна містити відомості щодо окремих елементів механізму цих злочинів, визначених кримінально-правовою нормою, які впливають на організацію розслідування і тактику проведення окремих слідчих дій.
2. Діти є особливою категорією жертв торгівлі чи іншої незаконної угоди щодо людини, як найбільш незахищений і уразливий соціальний прошарок суспільства. Враховуючи зв'язок вікових особливостей дітей з батьками, опікунами, працівниками дитячих закладів, а також відсутність чи обмеженість дієздатності дітей, їх можливостей щодо достовірного відтворення обставин вчинення злочину пропонується використовувати таку класифікацію дітей:
1) новонароджений: 1-10 днів;
2) немовля: 10 днів - 1 рік;
3) раннє дитинство: 1-2 року;
4) перший період дитинства: 3-7 років;
5) другий період дитинства: 8-12 років для хлопчиків і 8-11 років для дівчаток;
6) підлітковий вік: 13-16 років для хлопчиків і 12-15 років для дівчаток;
7) юнацький вік: 17-18 років для юнаків і 16-18 для дівчат.
Велике криміналістичне значення має й класифікація в залежності від правового статусу дитини:
– діти, факт народження яких був зареєстрований і які виховувались в малозабезпечених (часто багатодітних) сім’ях, де батьки зловживали алкоголем або вживали наркотичні засоби;
– діти, факт народження яких був зареєстрований і які були залишені батьками або батьки були позбавлені батьківських прав які знаходились на утриманні дитячих будинків або інтернатів;
– діти, факт народження яких не був зареєстрований, а їх батьки були введені в оману (як правило, медичним персоналом пологового будинку) шляхом повідомлення про смерть при народженні або про народження мертвого немовляти;
– діти, факт народження яких не був зареєстрований батьками в органах державної влади, і при цьому вони знаходились на утриманні батьків (діти осіб без визначеного місця проживання, циган тощо).
3. Особа злочинця знаходиться у тісному зв’язку з потерпілою дитиною в залежності від класифікаційної групи останньої. З урахуванням цього і виконуваних функцій доцільним є виділення суб'єктів злочину – «продавця», «покупця» і «посередника».
Продавцем є особа, під опікою якої знаходиться дитина. Серед потенційних продавців виділяються три категорії: 1) особи, під опікою яких діти знаходились законно: батьки, усиновлювачі, опікуни; 2) працівники дитячих, медичних установ, органів соціального забезпечення; 3) особи, під опікою яких діти виявилися незаконним шляхом.
Покупці, залежно від їх цілей поділяються на декілька груп: 1) особи, що покупають дитину з метою її експлуатації; 2) особи, які покупають дитину з метою створення повноцінної сім'ї.
Посередник виконує пособницьку функцію, здійснюючи вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини – об’єкта торгівлі. Це може бути особа, яка одноразово залучається продавцем чи покупцем для здійснення операції купівлі-продажу дитини, але може бути й особа, яка є членом організованої групи.
4. Способи вчинення торгівлі дітьми обумовлені приналежністю дитини до певної вікової групи, а також цілями злочинця та його соціально-психологічними особливостями. Способи вчинення злочину зумовлені формами торгівлі, які відокремлені залежно від конкретних цілей експлуатації дитини, що переслідують злочинці. Виділено такі форми торгівлі:
1) торгівля дітьми з метою сексуальної експлуатації: для задоволення своїх сексуальних потреб; для організації дитячої проституції; для виробництва порнографії.
2) торгівля дітьми з метою їх трудової експлуатації: дитяча праця у сфері виробництва і послуг; дитяча праця в домашньому господарстві (домашнє рабство);
3) торгівля дітьми з метою випрошування – використання дітей як «жебраків»; «оренда» немовлят для використання їх при випрошуванні;
4) торгівля дітьми з метою вилучення внутрішніх органів для наступної трансплантації органів і тканин;
5) торгівля дітьми з метою їх незаконного усиновлення (удочеріння);
6) торгівля жінками з метою примусового виношування і народження дітей (торгівля немовлятами, що ще не народилися).
Способами торгівлі дітьми є: звичайна купівля-продаж дитини; обмін дитини на майно; надання дитини на якийсь час для експлуатації за грошову винагороду; передача дитини в рахунок погашення боргу або виконання іншого зобов'язання.
5. Для криміналістичної характеристики торгівлі дітьми притаманним є комплекс характерних поєднаних речових, документальних та ідеальних слідів, що зумовлені особливостями дитини й суб’єкта злочину, способом і метою продажу малолітнього або неповнолітнього. Виділено комплекси слідів злочину, що вказують про передачу дитини її батьками іншим особам для експлуатації; передачу новонароджених персоналом пологових будинків; передачу дитини під прикриттям її усиновлення (удочеріння).
6. Специфічний механізм вчинення торгівлі дітьми обумовлює й суттєві особливості збору та оцінювання матеріалу про злочин.. Ці особливості обумовлюються, зокрема, такими факторами як: підвищена латентність злочину, особливості особи потерпілого, маскування злочину під виглядом вчинення законних дій, висока прибутковість від продажу дітей, наявність корупційних зв’язків. Вказане зумовлює специфічний перелік документів, в яких відображено обставини, що необхідно встановити на початковому етапі розслідування торгівлі дітьми і які забезпечують ефективність подальшого процесу розслідування.
7. Успіх розслідування торгівлі дітьми багато в чому залежить від правильної оцінки слідчих ситуацій, що складаються на початковому етапу розслідування. Відокремлені наступні типові слідчі ситуації.
Ситуація 1. Досудове розслідування розпочато після самостійного виявлення слідчим, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення:
1) ознаки торгівлі дітьми встановлені внаслідок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, під час або відразу після продажу дитини;
2) ознаки торгівлі дітьми виявляються під час розслідування інших злочинів, пов’язаних з експлуатацією дітей.
Ситуація 2. Досудове розслідування розпочато у зв’язку із заявою потерпілих, їх законних представників чи інших громадян або повідомленням посадових осіб:
1) звернення потерпілих чи їх близьких осіб до правоохоронних органів після того, як відбувалася експлуатація і потерпілій дитині вдалося власними силами чи за допомогою інших людей, без втручання співробітників правоохоронних органів, визволитися від експлуатації;
2) звернення до правоохоронних органів близьких осіб або громадян (посадових осіб) із заявою про зникнення дитини, яке відбулося за умов, що свідчать про торгівлю дітьми або звернення громадян про підозрілі факти, які можуть свідчити про торгівлю дітьми.
Кожна з наведених типових слідчих ситуацій у справах про торгівлю дітьми має характерний для неї перелік тактичних завдань розслідування, відповідно до яких формулюються рекомендації про проведення комплексів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
8. Особливості планування та організації розслідування торгівлі дітьми обумовлені специфічним механізмом вчинення цих злочинів, який знаходить відображення у їх криміналістичній характеристиці. Окрім планування та організації розслідування в цілому потрібно звернути увагу на планування та організацію проведення окремих слідчих дій у справах про торгівлю дітьми, де є суттєві особливості, обумовлені віковою специфікою потерпілих. Зокрема, успіх розслідування залежить в першу чергу від належної організації роботи зі встановлення психологічного контакту з потерпілими дітьми та їхніми батьками та/або іншими законними представниками. У зв’язку з цим необхідно максимально, наскільки це можливо, зменшити кількість візитів потерпілих дітей та їх законних представників до слідчого, місця проведення досудового слідства чи вчинення злочину тощо. Необхідно враховувати психологічний стан дитини і її батьків, для яких кожен візит до слідчого є стресовою ситуацією, оскільки змушує згадувати про неприємні моменти, пов’язані з вчиненням щодо дитини злочинних дій. Дитина може втомитися від постійного відвідування слідчого і в результаті або відмовитися співпрацювати або замкнутися в собі. Роздратування батьків або інших законних представників дитини також може негативно впливати на встановлення психологічного контакту контакту з дитиною, звести нанівець намагання слідчого одержати якомога більше інформації від потерпілих. Аспекти психології дитини тієї чи іншої вікової групі повинні враховуватися при плануванні та організації проведення слідчих дій з її участю.
9. Для початкового етапу розслідування торгівлі дітьми характерна тактична операція «Затримання на гарячому», коли: а) є достовірні відомості про майбутню купівлю-продаж дитини, при цьому відомі особа продавця, місце і час операції, є інформація (як правило, неповна) про покупця або посередника покупця; б) є дані про маршрут транспортування малолітніх. Тактична операція щодо затримання включає в себе низку заходів організаційного характеру з наступним проведенням слідчих дій (огляду, обшуку, допитів, призначення експертиз).
Допит затриманих осіб доцільно проводити з використанням уже відомої слідчому інформації відразу після затримання, коли особа перебуває у великій нервовій напрузі. Доцільно використовувати лише окремі, ретельно вибрані фрагменти протоколів слідчих дій або матеріалів відповідних аудіо чи відеозаписів, що що здійснювались під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо конкретних обставин, створюючи у підозрю¬ваного враження, що механізм вчинення злочину слідчому уже відомий. Основною тактичною метою є схилення підозрюваного до давання правдивих показань. Потрібно прагнути до отримання деталізованих показань - деталі дають можливість перевірки показань шляхом проведення інших слідчих дій і тим самим підвищують їх достовірність.
Особливості допиту малолітніх потерпілих визначаються їх віковими психологічними особливостями – приналежністю до певних вікових груп. Тому для їх допиту необхідно залучати не просто педагога або лікаря, а психолога – фахівця в психології тієї групи дітей, до якої належить допитувана дитина.
Допити свідків спрямовані на встановлення обставин зникнення дитини; звернення до органів внутрішніх справ; вербування дитини; безпосереднього спілкування з підозрюваними щодо працевлаштування дитини; надання згоди на відправлення дитини за кордон для вигідного працевлаштування; можливості проведення трансплантації органів тощо. У процесі допиту свідків встановлюється, чи запам’ятали вони злочинців, потерпілих, за яким ознаками і чи зможуть їх упізнати тощо.
Особливість обшуків при розслідуванні торгівлі дітьми визначається: а) предметами пошуку; б) місцем знаходження речей та документів; в) особою, у якої вони перебувають.
Важливу роль в доказуванні обставин торгівлі людьми відіграють судові експертизи, типовими яких є:
– судово-психіатрична експертиза потерпілої дитини, що призначається для встановлення наявності розладу психіки, тяжкого психічного захворювання;
– судово-психологічна експертиза потерпілої дитини призначається для встановлення спроможності дитини з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища усвідомлювати реальний зміст власних дій і повною мірою свідомо керувати ними й передбачати їх наслідки, правильно розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій і здійснювати опір;
– судово-медична експертиза дитини призначається для встановлення її віку за відсутності відповідних документів та обґрунтованого сумніву у віці дитини, наявності в неї тілесних ушкоджень, слідів катувань, зараження вірусом імунодефіциту, статевої зрілості тощо;
– судово-медична експертиза ДНК призначається при розслідуванні торгівлі новонародженими дітьми для встановлення батьківства.
Можуть бути призначені й інші види експертиз, зокрема, криміналістичні (технічна експертиза документів, почеркознавча, трасологічна, портретна) (технічна експертиза документів, почеркознавча, трасологічна, портретна); матеріалів, речовин і виробів з них; відео-, звукозапису; телекомунікаційних систем та засобів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова С.Р. Методика расследования торговли несовершеннолетними, подмены ребенка и незаконного усыновления: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / С.Р. Абрамова ; Рос. ун-т дружбы народов. – Москва, 2009. – 20 с.
2. Анапольська А.І. Розслідування шахрайств і пов’язаних з ними злочинів, вчинених у сфері функціонування електронних розрахунків: автореф. дис. … канд. юрид. наук :12.00.09 / А.І. Анапольська; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2011. – 19 с.
3. Ароцкер Л.Е. Тактика и этика судебного допроса / Л.Е. Ароцкер. – М.: Юрид. литература, 1969. – 120 с.
4. Арсеньев В.Д. О понятии заключения эксперта в свете общей теории судебной экспертизы / В.Д. Арсеньев // Актуальные вопросы теории судебной экс¬пертизы: сб. науч. тр. Всесоюз. науч.-иссл. ин-та суд. экспертиз. – М., 1976. – № 21. – С. 20–53.
5. Ахтирська Н.М. Виявлення та припинення торгівлі людьми: навч.-прак. посібник / Н.М. Ахтирська, Д.Й. Никифорчук, В.В. Матвійчук ; МВС України Деп. б-би зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми. – Київ, 2009. – 212 с.
6. Баев О.Я. Основы криминалистики: курс лекций / О.Я. Баев. – М.: Экзамен, 2001. – 288 с.
7. Батыргареева В.С. Торговля людьми: уголовно-правовые и криминологический аспекты / В.С. Батыргареева // Зб. наук. праць Харківського Центру вивчення організованої злочинності. – Харків, 2002. – Вип. 4. – С. 254–270.
8. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия / Р.С. Белкин. – М.: Мегатрон XXI, 2000. – 334 с.
9. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории – к практике / Р.С. Белкин. – М., 1988. – 304 с.
10. Белкин Р.С. Тактика следственных действий / Р.С. Белкин, Г.М. Лившиц. – М.: Новый юристъ, 1997. – 176 с.
11. Берназ В.Д. Структурно-функциональный анализ следственной деятельности как важнейшее средство ее совершенствования / В.Д. Берназ // Актуальні проблеми вдосконалення кримінально-процесуального законодавства: зб. наук. праць / Наук. вісн. Юрид. акад. МВС України. – Дніпропетровськ. – 2004. – Спецвипуск №1 (16). – С. 48–49.
12. Бодня Т. Торговля детьми в классическом понимании / Т. Бодня [Електронний ресурс] / Т. Бодня. – Режим доступу: http// www.mair.in.ua. – Назва з екрана.
13. Борисов В.И. Ответственность за торговлю людьми по уголовному законодательству Украины / В.И. Борисов // Организованная преступность, терроризм и коррупция / Криминологический ежеквартальный журнал. – М.: Юрист, 2003. – № 3. – С. 90–94.
14. Борисов В.І. Коментар до статті 149 Кримінального кодексу України / В.І. Борисов, В.А.Козак // Кримінальне право України. – 2006. – № 2. – С. 20–22.
15. Васильев А.Н. Тактика допроса при расследовании преступлений / А.Н. Васильев, Л.М. Карнеева. – М.: Юридическая литература, 1970. – 208 с.
16. Васильев А.Н. Предмет, система и теоре¬тические основы криминалистики /А.Н. Васильев, Н.П. Яблоков. – М.: Изд-во Московского гос. ун-та, 1984. – 144 с.
17. Ведерников Н.Т. Личность обвиняемого и подсудимого (понятие, предмет и методика изучения) / Н.Т. Ведерников. – Томск: Изд-во Томского гос. ун-та, 1978. – 174 с.
18. Ведерников Н.Т. Личность преступника как элемент криминалистической характеристики преступления / Н.Т. Ведерников // Криминалистическая характеристика преступлений: сб. науч. тр. / Всесоюзный ин-т изучения проблем преступности. – М., 1984. – С. 48–52.
19. Весельський В. Криміналістична характеристика злочинів / В. Весельський // Право України. – 2001. – № 5. – С. 112–114.
20. Вещественные доказательства: информационные технологии процессуального доказывания / под. общ. ред. д.ю.н., проф. В.Я. Колдина. – М.: НОРМА, 2002. – 768 с.
21. Волобуєв А.Ф. Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва: автореф. дис. … доктора юрид. наук :12.00.09 / А.Ф. Волобуєв; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2002. – 42 с.
22. Волобуєв А.Ф. Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва: монографія / А.Ф. Волобуєв. – Х.: Ун-т внутр. справ, 2000. – 336 с.
23. Волобуєв А.Ф. Тактичні задачі розслідування розкрадань майна в сфері підприємницької діяльності / А.Ф.Волобуєв // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 3. – С. 84–90.
24. Гавло В.К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений : монография / В.К. Гавло. – Томск: Изд-во Томского гос. ун-та, 1985. – 402 с.
25. Гамезо М.В. Возрастная и педагогическая психология: учеб. пособие для студентов всех специальностей педагогических вузов / М.В. Гамезо, Е.А. Петрова, Л.М. Орлова. – М.: Педагогическое общество России, 2003. – 512 с.
26. Герасимов И.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений в структуре частных методик / И.Ф. Герасимов // Криминалистическая характеристика преступлений в методике расследования преступлений : сб. науч. тр. Свердловского юрид. ин-та. – Свердловск, 1978. – Вып. 69. – С. 16–32.
27. Глазырин Ф.В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий / Ф.В. Глазырин. – Свердловск: Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1973. – 156 с.
28. Глазырин Ф.В. Методика расследования преступлений и личность участников уголовного судопроизводства / Ф.В. Глазырин // Методика и психология расследования преступлений : сб. науч. тр. Свердловского юрид. ин-та. – Свердловск, 1977. – С. 95–107.
29. Глонти Г. Торговля людьми с целью сексуальной эксплуатации: реалии и перспективы (криминологический анализ проституции, порнобизнеса и трефикинга) / Г. Глонти. – Тбилиси, 2004. – 87 с.
30. Гранат Н.Л. Решение следственных задач / Н.Л. Гранат, А.Р. Ратинов. – Волгоград, ВСШ МВД СССР, 1978. – 93 с.
31. Гуторова Н.А. Ответственность за торговлю людьми по уголовному праву Украины и задачи Министерства внутренних дел Украины по борьбе с этим видом преступлений / Н.А. Гуторова // Материалы Международной Правоохранительной Академии. – Будапешт, 2001. – С. 21–36.
32. Дагель П.С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П.С. Дагель, Д.И. Котов. – Воронеж, Изд-во Воронеж. гос. ун-та., 1971. – 188 с.
33. Дергай Г.Б. Современные возможности судебных экспертиз: учебное пособие / Г.Б. Дергай. – Минск: Изд-во Акад. МВД Респ. Беларусь, 2000. – 290 с.
34. Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми : навч. посібник / за заг. ред. акад. О.М. Бандурки. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2001. – 244 с.
35. Драпкин Л.Я. Первоначальные следственные действия в методике расследования преступлений и проблема повышения их эффективности / Л.Я. Драпкин // Вопросы методики расследования преступлений : сб. науч. тр. Свердловского юрид. ин-та. – Свердловск, 1976. – С. 54–56.
36. Дулов А.В. О разработке тактических операций при расследовании преступлений / А.В. Дулов // 50 лет советской прокуратуры и проблемы совершенствования предварительного следствия : сб. научн. тр. Ин-та повышения квалификации Ген. прокуратуры СССР. – Л., 1972. – С. 23–26.
37. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений / А.В. Дулов. – Минск, Изд-во Беларус. гос. ун-та, 1979. – 128 с.
38. Дьяченко А.Ф. Установление факта монтажа в судебно-фонетической экспертизе // Современные проблемы судебной фоноскопической экспертизы: зб наук. праць наук.-досл. ін-та вивчення проблем злочинності АПрНУ. – Х.: КримАРТ, 1999. – С. 33–42.
39. Ерохина Л. Торговля женщинами и детьми в целях сексуальной эксплуатации в социальной и криминологической перспективе / Л. Ерохина, М. Буряк. – М.: Профоб¬разование, 2003. – 244 с.
40. Ерохина Л.Д. Международное сотрудничество в борьбе с терроризмом и торговлей людьми как формами организованной преступности / Л.Д. Ерохина // Динамика научных исследований : матер. III межд. науч.-практ. конф. (г. Днепропетровск, 21-30 июня 2004 г.). – Днепропетровск: Наука i освіта, 2004. – Т. 4 «Право». – С. 39–41.
41. Журавель В.А. Допрос потерпевшего при виктимном поведении / В.А.Журавель // Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: Вища школа, 1983. – Вып. 26. – С. 42–51.
42. Журавель В.А. Сучасні концепції формування окремих криміналістичних методик розслідування злочинів / В.А. Журавель // Вісник Академії правових наук. – Х.: Право. – 2007. – № 2 (49). – С. 177–186.
43. Журавлев С.Ю. Торговля людьми: механизм преступной деятельности, методика расследования: науч.-практ. пособие / С.Ю. Журавлев, А.М. Пигаев. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2006. – 216 с.
44. Журба А.І. Особливості предмета доказування у справах про комп’ютерні злочини: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / А.І. Журба; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2008. – 20 с.
45. Закатов А.А. Психологические особенности тактики производства следственных действий с участием несовершеннолетних: учебное пособие / А.А. Закатов. – Волгоград: Высшая шк. милиции МВД СССР, 1979. – 188 с.
46. Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: навч.-метод. посібник / К.Б. Левченко, О.А.Удалова, І.М. Трубавіна та ін. – К.: Версо-04, 2005. –114 с.
47. Зеленский В. Д. К вопросу о месте организации расследования в криминалистике / В.Д. Зеленский // Вестник криминалистики. – 2009. – Вып. 1 (29). – С. 25–30.
48. Злобин Г.А. Умысел и его формы / Г.А. Злобин, Б.С. Никифоров. – М., Юридическая литература, 1972. – 324 с.
49. Іванов П.Л. Индивидуализация человека и идентификация личности: молекулярная биология в судебной экспертизе / П.Л. Иванов // Вестник Российской академии наук. – М., 2003. – Т. 73. – № 12. – С. 1085–1097.
50. Ієрусалимов І.О. Організаційно-тактичні основи призначення та проведення судово-психологічних експертиз при розслідуванні незаконного позбавлення волі або викрадення людини / І.О. Ієрусалимов, В.В. Бурлака // Криміналістичний вісник. – К., 2010. – № 2 (14). – С. 55–60.
51. Інструкція про порядок проведення оперативної закупки та контрольованого постачання предметів, товарів і речовин, у тому числі заборонених до обігу, у фізич¬них та юридичних осіб незалежно від форм власності // Затверджена наказом МВС України, СБ України, ДПА України № 1065дск/307дск/482дск від 30.11.2001 / Зареєстрована в МЮ України за №1051/6242 від 19.12.2001.
52. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз [Електронний ресурс] // Наказ Міністерства юстиції України від 8.10.1998 р. № 53/5 ; із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України від 30.12.2004 р. № 144/5; 10.10.2005 р. № 59/5; 29.12.2006 р. № 126/5 ; 15.07. 2008 р. № 126/5; 1.06.2009 р. № 965/5 / Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/reg3145.html. – Назва з екрана.
53. Інструкція про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій: наказ М-ва охорони здоров'я України № 771 від 23.12.2008 [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0263-09. – Назва з екрана.
54. Князев В.А. К вопросу о понятии тактической задачи расследования / В.А. Князев, А.Д. Марушев // Реформа политико-правовой системы советского общества и укрепление социалистического правопорядка: тезисы обл. конф. (г. Харьков, 22 сентября 1990 г.). – Харьков, 1990. – С. 127–129.
55. Князев В.А. О понятии тактической операции / В.А. Князев // Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: Вища школа, 1982. – Вип. 25. – С. 65–68.
56. Колесниченко А.Н. Криминалистическая характеристика преступлений: Учебное пособие / А.Н. Колесниченко, В.Е. Коновалова. – Харьков: Юридический институт, 1985. – 93 с.
57. Комисарчук Р.В. Основи розслідування фактів незаконної приватизації державного та комунального майна: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Р.В. Комисарчук; Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2008. – 20 с.
58. Кондрашов C.А. Заключение эксперта по результатам анализа ДНК и его доказательственное значение / C.А. Кондрашов // Гражданин и право. – М., 2001. – № 7. – С. 21–24.
59. Коновалова В. Співвідношення планування й організації розслідування злочинів / В. Коновалова, В. Сущенко // Радянське право. – К.: Наукова думка. – 1981. – № 1. – С. 62–65.
60. Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя / В.Е. Коновалова. – К.: РИО МВД УССР, 1973. – 122 с.
61. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Харьков: Вища школа, 1978. – 144 с.
62. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология: учебное пособие / В.Е. Коновалова. – Х.: Консум, 1999. – 157 с.
63. Конфіскація в справах про торгівлю людьми в Україні: фінансування допомоги потерпілим та боротьби зі злочином. – К.: Тамподек, 2007. – 225 с.
64. Косміна Н.М. Використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків: автореф. дис. … канд. юрид. наук :12.00.09 / Н.М. Косміна; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2011. – 19 с.
65. Коченов М.М. Психология допроса малолетних свидетелей: методическое пособие / М.М. Коченов, Н.Р. Осипова. – М.: Юридическая литература, 1984. – 43 с.
66. Кривошеев А.С. Изучение личности обвиняемого в процессе расследования: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09 / А.С. Кривошеев. – М., 1967. – 20 с.
67. Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики / под ред. проф. В.Д. Грабовского, доц. А.Ф. Лубина. – Нижний Новгород: Нижнегород. высш. школа МВД России, 1995. – 400 с.
68. Криминалистика: учебник / отв. ред. Н.П. Яблоков. – 3-е изд. перераб. и доп. – М.: Юрист, 2007. – 781 с.
69. Криміналістика: підручник / В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін. – 4-е вид., перероб. і доп. – Х.: Право, 2008. – 464 с.
70. Криміналістика: підручник / В.Д. Берназ, В.В. Бірюков, А.Ф. Волобуєв та ін.; за заг. ред. А.Ф. Волобуєва ; МВС України. – Харків: Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2011. – 666 с.
71. Кримінальна справа № 1-96/2010. Архів Гусятинського районного суду Тернопільської області.
72. Кримінальна справа № 1-535/2008. Архів Луцького міськрайонного суду Волинської області.
73. Кримінальна справа № 1-31/2007. Архів Лисичанського міського суду Луганської області.
74. Кримінальна справа № 1-83/2009. Архів Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
75. Кримінальна справа № 11-438/2010. Архів Апеляціоного суду Донецької області.
76. Кримінальна справа №1-271/2008. Архів Жовтневого районного суду м. Харкова.
77. Кримінальна справа № 1-210/2007. Архів Конотопського міськрайонного суду Сумської області.
78. Кримінальна справа № 1-362/2010. Архів Приморського районного суду м. Одеси.
79. Кримінальна справа № 1-05/2009. Архів Богунського районного суду м. Житомира.
80. Кримінальна справа № 1-70/2007. Архів Чугуевсьеого міського суду Харківський області.
81. Кримінальна справа № 1-63/2008. Архів Лисичанського міського суду Луганської області.
82. Кримінальна справа № 03160430/2003 СУ УМВС України в Полтавській області.
83. Кримінальна справа № 03330035/2003 СУ УМВС України в Полтавській області.
84. Кримінальна справа №10020057/2003 СУ УМВС України в Харківський області.
85. Кримінальна справа 1-378/09. Архів Суворовського районного суду м. Херсону.
86. Кругликов Л.Л. Уголовно-правовые аспекты пресечения и ликвидации торговли людьми и эксплуатации проституции / Л.Л. Кругликов // Современные проблемы борьбы с транснациональной преступностью : сб. науч. тр. Кубанского гос. ун-та. – Краснодар, 2000. – С. 23–28.
87. Кудрявцев В.Н. Способ совершения преступления и его уголовно-правовое значение / В.Н. Кудрявцев // Советское государство и право. – 1957. – № 8. – С. 51–52.
88. Кузнецова С.В. Тактика допроса несовершеннолетних / С. В. Кузнецова, Т.С. Кобцова. – М: Экзамен, 2004. – 96 с.
89. Кулакова Н.Г. Ответственность за торговлю несовершеннолетними. Ретроспективный анализ отечественного законодательства / Н.Г. Кулакова // Российский следователь. – 1999. – № 3. – С. 14–16.
90. Кутішенко В. П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій) : навч посіб. / В.П. Кутішенко. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 128 с.
91. Кушпель, Е. В. Проблемы выявления и расследования торговли несовершеннолетними / Е. В. Кушпель // Вестник криминалистики. – М.: Спарк, 2006. – Вып. 1. – С. 72–76.
92. Лавров В.П. Криминалистическая классификация способов сокрытия преступления / В.П. Лавров // Криминалистическая сущность, средства и методы установления способов сокрытия следов преступлений: сб. науч. тр. Акад. МВД СССР. – М., 1987. – С. 88–93.
93. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование. Организация / А.М. Ларин. – М.: Юридическая литература, 1970. – 224 с.
94. Лизогуб Я.Г. Протидія торгівлі людьми: аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства : навч. посібник / Я.Г. Лизогуб, С.С. Яценко. – К.: Атіка, 2005. – 240 с.
95. Лозова С.М. Тактико-психологічне забезпечення очної ставки: автореф. дис. … канд. юрид. наук. 12.00.09 / С.М. Лозова Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2004. – 20 с.
96. Лузгин И.М. Криминалистическая классификация способов совершения преступления / И.М. Лузгин // Криминалистическая сущность, средства и методы установления способов сокрытия следов преступлений : сб. науч. тр. Акад. МВД СССР. – М., 1987. – 266 с.
97. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания. / И.М. Лузгин. – М., Юридическая литература, 1969. – 198 с.
98. Лук’янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: монографія / Є.Д. Лук’янчиков. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – 360 с.
99. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования / В.Г. Лукашевич. – Киев: Украинская акад. внутр. дел, 1993. – 194 с.
100. Международное законодательство по противодействию торговле людьми / Т.М. Виноградская, А.С. Куликов, А.И. Гуров и др. // Аналитический вестник Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации. – 2004. – Вып. 19. – С. 4–35.
101. Милевский А.И. Особенности субъективной стороны торговли несовершеннолетними / А.И. Милевский // Следователь. – М., 1997. – № 5. – С. 2–4.
102. Михальчук Ю. П. Основные уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты допроса несовершеннолетнего обвиняемого на предварительном следствии / Ю.П. Михальчук. – Краснодар, Изд-во Краснод. гос. ун-та, 2004. – 214 с.
103. Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 4495-17/ed20120601. – Назва з екрана.
104. Можар И.М. Пути повышения эффективности использования заключения судебного эксперта в уголовном и гражданском судопроизводстве / И.М. Можар // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., Либідь, 1980. – Вып. 20. – С. 38–41.
105. Навроцький В.О Основи кримінально-правової кваліфікації: навч. посібник / В.О. Навроцький – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 430 с.
106. Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України: Наказ М-ва внутр. справ України від 30.08.1999 № 682, зміни – Наказ МВС України від 20.12.2000 № 900 [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/arm/Pocherk%2010-10-09/norm_prav/nastanova
EKS. html. – Назва з екрана.
107. Настільна книга слідчого: наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів / М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Вид. Дім «Ін юре», 2007. – 728 с.
108. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Канон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
109. Николайчук И.А. Криминалистическая характеристика изнасилований и первоначальный этап их расследования в ситуациях, когда преступник неизвестен: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. / И.А. Николайчук – Краснодар, 1988. – 20 с.
110. Образцов В., Эксперт-психолог в суде Германии: оценка достоверности показаний / В. Образцов, С. Богомолова. – Законность. – 2003. – № 1. – С. 50–52.
111. Образцов В.А. Криминалистическая характеристика личности преступника и ее связь с потерпевшим и другими структурными элементами события преступления / В.А. Образцов // Криминалис¬тическая виктимология. Вопросы теории и практики: сб. науч. тр. Иркутск. гос. ун-та. – Иркутск, 1980. – С. 24–45.
112. Обухова Л.Ф. Возрастная психология : учебник для вузов / Л.Ф. Обухова. – М.: Высшее образование, МГППУ, 2006. – 624 с.
113. Одерій О.В. Розслідування злочинів щодо незаконного обігу наркотичних засобів: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / О.В. Одерій; Ун-т внутр. справ. – Х., 1997. – 23 с.
114. Олішевський О.В. Організація розслідування злочинів і планування: проблеми співвідношення / О.В.Олішевський //Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених : мат. наук.-прак. конф. (м. Харків, 25 травня 2009 р.). – Х.: Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2009. – С. 60–63.
115. ООН: В Украине распространена торговля детьми [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: // www.rbc.ua /rus/ top/2007/03/22/187784.shtml. – Назва з екрана.
116. Орлеан А.М. Соціальна обумовленість криміналізації та кримінально-правова характеристика торгівлі людьми: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / А.М. Орлеан; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 226 с.
117. Орлов Ю.К. Основы теории доказательств в уголовном процессе: науч.-практ. пособие / Ю.К. Орлов. – М.: Проспект, 2000. – 144 с.
118. Пашнєв Д.В. Особливості слідчого огляду засобів комп’ютерної техніки / Д.В. Пашнєв // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2004. – № 4. – С. 26–31.
119. Перепечина И.О. Применение систем ДНК-регистрации для установления родственников разыскиваемых преступников / О.И. Перенечина // Вестник криминалистики. – М.: Спарк, 2010. – Вып. 2 (34). – С. 11–18.
120. Петелин Б.Я. Теория и тактика установления субъективной стороны преступления в процессе расследования / Б.Я. Петелин. – М.: Акад. МВД РФ, 1992. – 164 с.
121. Петрухин И.Л. Экспертиза как средство доказывания в советском уголовном процессе / И.Л. Петрухин. – М.: Юридическая литература,1964. – 268 с.
122. Печерский В.В. Допрос несовершеннолетней потерпевшей на предварительном следствии и в суде. Изнасилование : монография / В.В. Печерский, С. Ю. Ревтова. – Гродно: Грод. гос. ун-т, 2003. – 260 с.
123. Пименов М.Г. Криминалистический ДНК-анализ в расследовании преступлений / М.Г. Пименов // Роль и значение деятельности Р.С. Белкина в становлении современной криминалистики: матер. межд. науч. конф. – М., 2002. – С. 327–334.
124. Пименов М.Г. Судебно-генетическая экспертиза в вопросах криминалистической идентификации личности / М.Г. Пименов // Криміналістичний вісник. – К.: Редакція Бюлетеню ВАК України, 2004. – № 1 (1). – С. 74–78.
125. Питерцев С.К. Тактика допроса / С.К. Питерцев, А.А. Степанов. – СПб: Питер, 2001. – 160 с.
126. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяль¬ності у кримінальному процесі : монографія / М.А. Погорецький. – Xарків : Арсіс ЛТД, 2007. – 576 с.
127. Положення про основи організації розкриття злочинів органами внутрішніх справ України : наказ М-ва внутр. справ України від 24.09.2010 № 456 [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0105-11. – Назва з екрана.
128. Порубов Н.И. Тактика допроса на предварительном следствии: учебное пособие / Н.И. Порубов. – М.: БЕК, 1998. – 208 с.
129. Правозахисні стандарти становлення до жертв торгівлі людьми // Збірка матеріалів з питань боротьби з торгівлею жінками та дітьми. – К., 2000. – Книга 2. – С. 5–25.
130. Про затвердження Положення про основи організації розкриття злочинів органами внутрішніх справ : наказ М-ва внутр. справ України від 24.09.2010 № 456. [Електронний ресурс]. / Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/laws/show/z0105-11. – Назва з екрана.
131. Про затвердження Положення про Департамент боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, МВС України та Примірне положення про управління (відділ) боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях та місті Севастополі : наказ М-ва внутр. справ України від 20.10.2005 № 931.
132. Про затвердження Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю «Гарт-1» Державної прикордонної служби України [Електронний ресурс].: наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.09.2008 № 810 ; із змінами